Виховуємо любов до матері
Виховуємо любов до матері Ні у кого не викликає сумнівів, що дитина любить свою матір. Прийнято вважати, що це почуття притаманне дитині від народження і немає потреби його розвивати. Але якщо дитина у перші роки свого життя не набуде досвіду піклування про найріднішу людину, навряд чи вона виросте чуйною і уважною. У сучасному суспільстві питання зв’язку поколінь стоїть доволі гостро: батьки часто не розуміють своїх дітей, не зажди знаходять можливість продемонструвати їм свою любов, приділити достатньо часу для спілкування, і діти, не відчуваючи батьківської любові, зростають тривожними, самотніми, не здатними на глибокі почуття, співпереживання. У сім’ї матері належить дуже важлива роль. Про силу її виховного впливу красномовно говорить така українська народна приказка: «Який кущ – така й хворостина, яка мати – така й дитина». Дуже важливо, щоб дитина змалку відчувала любов і піклування матері та мала до неї взаємні почуття. Робота педагогів з виховання у дитини любові до матері починається з раннього віку, але особливої ваги воно набуває у старшому дошкільному віці – саме у цей час діти починають активно засвоювати етичні норми, у них формуються моральні цінності. Це вік усвідомлення своїх почуттів, свого ставлення до людей і, насамперед, до матері. Тому дуже вадливо формувати почуття дитини, зокрема співпереживання. Співчуття, з перших років життя. І те, які моральні якості розів’ються у дитини, залежить, насамперед , від тих дорослих, які її оточують, від того, як вони її виховують, якими враженнями збагачують. Спостерігаючи за дітьми, можна помітити у деяких з них яскраво виражені почуття тривожності, егоїзму, а іноді навіть ворожості до своїх батьків, зокрема, до матері, що проявляється у висловлюваннях, вчинках, творчій діяльності. Емоційна «закритість» батьків, невідповідність бадьорих слів міміці засмученості, небажання ділитися з дітьми своїми переживаннями призводять до нерозуміння дітьми їхнього внутрішнього стану. Як результат, у дітей не формуються емпатійні почуття, що виражається у цілковитій байдужості до найближчих і найрідніших людей. Емпатія – співпереживання – розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи у формі співпереживання. Роботу, спрямовану на виховання у дітей не лише любові до своїх рідних. Зокрема, до мами, а й на формування вміння проявляти свою любов (підтримати добрим словом, співчуттям, конкретними діями), слід вести за двома напрямами – з дітьми та їхніми батьками. Роботу з батьками слід почати з анкетування та вивчення сформованості у дітей знань про своїх мам, ставлення до них. Одним з найефективніших засобів виховання є казка. Діти дуже люблять казки, які захоплюють їх незвичайним сюжетом, чарівними діями, тощо. Вони співпереживають казковим героям, особливо тим, які потрапляють у зрозумілі дітям ситуації. Події у казках часто відбуваються у сім’ї. Так казка «Легенда про матерів» дає дітям змогу усвідомити, що матір готова віддати все, що у неї є, навіть красу і здоров’я, щоб врятувати своїх дітей. А такі казки як «Зозуля», «Айога» вчать дітей розуміти значення допомоги матері, уважного ставлення до неї. Діти можуть зробити висновок, що неслухняні діти, які не відповідають любов’ю і увагою на материнське піклування, обов’язково і заслужено отримають покарання. Казки «Морозко», «Дванадцять місяців» викликають у дітей співчуття до героїнь – сиріт, дають змогу зрозуміти, як важко і гірко лишитися без матері. Порівняння ставлення до дитини матері та злої мачухи сприяє формуванню у дітей уважного ставлення до матері, бажання бути їй опорою і помічником. Не всі діти знають, де і ким працюють їхні мами. Цю ситуацію варто виправити, провести серію бесід, занять, екскурсій, запросивши на них матусь. Після занять, на яких мами розкажуть дітям про свою роботу, екскурсій на роботу до них (у школу, бібліотеку, магазин, ательє, банк) діти не лише збагатять свої знання про професії, а й відчують гордість за своїх рідних. Все це відобразиться у їхніх сюжетно – рольових і творчих іграх. Під час бесід про працелюбність вихователі визначають разом з дітьми, що допомогою мамі можна вважати хатню роботу: миття посуду, підмітання підлоги, витирання пилу. Бути чистим, охайним, самостійним – це теж допомога мамі. Якщо є молодші братики і сестрички, то погратися з ними, допомогти вдягнутися. Поскладати іграшки – усе це є великою допомогою мамі, адже у цей час вона може зробити щось інше, або відпочити. Для поповнення словникового запасу дітей ніжними ласкавими словами про маму варто провести гру «Ланцюжок компліментів» (діти сідають в коло, вихователь пропонує форму компліменту: «мамочка лагідна….», «мама схожа на сонечко» і т. д.) Варто запропонувати дитині намалювати портрет мамусі. Цими портретами можна прикрасити залу до святкового ранку. У ранкові і вечірні години під час тематичних бесід вихователь має змогу навчити дітей різних способів проявляти любов до близьких людей, зокрема пропонують ігрові вправи: • «Ласкавий дотик» • «Добрий погляд» • «Думка про дорогу людину» такі питання для обговорення: - Що можна дарувати щодня? (усмішку, поцілунок, ласкаве слово) - Як потрібно піклуватись про маму? (допомагати, жаліти, робити подарунки) - Яка нагорода дорослим за доброту є найкращою? (добрі вчинки дітей) - Як ти вважаєш, який сюрприз чи подарунок був би найприємнішим для мами? З метою формування у батьків розуміння важливості і самоцінності дитинства, вміння відчувати неповторність і особливість внутрішнього світу своєї дитини, можна провести такі спільні заходи: • Консультації та практикуми для мам (спрямовані на формування у них умінь виправляти недоліки поведінки і характеру дітей, не обмежуючи їх саморозвиток, без повчань, виховувати у дітей вміння розуміти одне одного, повагу до старших, бажання охоче допомагати у разі потреби). • Проекти з участю батьків (складання родовідного дерева, ознайомлення з родинними традиціями та реліквіями). Українська народна мудрість говорить: «Хороші діти – спокійна старість, лихі діти старість перетворюють в пекло». А батьківська мудрість стає духовним надбанням дітей. Сімейні стосунки, побудовані на любові і розумній вимогливості батька і матері, самі стають величезною виховною
